√етьманська церква (с. —улим≥вка)
™ в Ѕорисп≥льському район≥ невелике, проте давнЇ село —улим≥вка, перша згадка про ¤ке датуЇтьс¤ 1615 роком (тод≥ воно називалось —улиминц¤ми). —аме тод≥ воно було подароване польським магнатом —тан≥славом ∆олкевським ≤ванов≥ —улим≥ Ц пом≥чников≥ керуючого панськими маЇтками. ѕ≥зн≥ше —улима стане гетьманом ¬≥йська «апор≥зького ≥ перейменуЇ село на честь свого роду.
≥лька стол≥ть село перебувало у власност≥ —улим, а пот≥м опинилос¤ в јндр≥¤ ¬ойцеховича Ц осавула ¬≥йська донського. Ќа той чаc —улим≥вка входила до ѕере¤славського пов≥ту ѕолтавськоњ губерн≥њ. ќлександр јндр≥йович ¬ойцехович був останн≥м власником села. ¬≥н колекц≥онував ≥сторичн≥ документи ≥ створив власним коштом сулим≥вський арх≥в.
≤сторичн≥ дан≥ св≥дчать, що господар села гетьман ≤ван —улима вир≥шив побудувати у сел≥ камТ¤ний храм п≥сл¤ того, ¤к побував у багатьох крањнах ™вропи. …ого так вразила велич ≥ краса ≥ноземних собор≥в, що в≥н захот≥в неодм≥нно звести щось под≥бне у себе вдома, ≥ обовТ¤зково з каменю, хоча на т≥ часи це було великою розк≥шшю. «а 7 рок≥в, з 1622-го по 1629-й, на високому пагорб≥ в центр≥ села постав храм, осв¤чений на честь традиц≥йного козацького св¤та Ц ѕокрови Ѕожоњ ћатер≥. Ќа сьогодн≥ ц¤ церква Ї найдавн≥шою храмовою спорудою в област≥, що д≥йшла до наших час≥в.
¬арто зауважити, що ц¤ споруда Ї одним ≥з перших зразк≥в украњнськоњ арх≥тектури XVII ст. ÷е кам'¤на поштукатурена однокупольна церква, за просторовою композиц≥Їю под≥бна до традиц≥йних тричасних храм≥в. —вого часу церква могла виконувати фортиф≥кац≥йн≥ функц≥њ.
¬нутр≥шнього розпису вона н≥коли не мала. —т≥ни церкви прикрашались ≥конами, ¤к≥ у випадку нападу забирались ≥з церкви. ” XVII≤ стол≥тт≥ у храм≥ з'¤вилась ≥кона УѕокроваФ, а також портрети —емена —улими та його дружини ѕараски. ÷≥ портрети вважаютьс¤ шедеврами украњнського живопису заключного пер≥оду Укозацького барокоФ ≥ збер≥гаютьс¤ (разом з ≥коною УѕокроваФ) в Ќац≥ональному музењ украњнського образотворчого мистецтва.
ƒовгий час церква мала тесове покритт¤, але 1838 року його зам≥нили на зал≥зне (при цьому, ймов≥рно, було зм≥нено форму купола). ј у 1900 роц≥ до церкви прибудували три¤русну дзв≥ницю. «навц≥ арх≥тектури тверд¤ть, що це значно спотворило загальний вигл¤д храму.
÷ерква упродовж стол≥ть служила родовою усипальницею Ц п≥д нею був склеп. “ут були похован≥ син гетьмана ‘ед≥р ≤ванович —улима; ≤ван ‘едорович —улима Ц генеральний хорунжий ¬≥йська запор≥зького, наказний полковник ѕере¤славського полку; —емен ≤ванович —улима Ц пере¤славський полковник; ™встах≥й —еменович —улима Ц ротм≥стр рос≥йськоњ арм≥њ; —емен —еменович —улима Ц надв≥рний радник; яким —еменович —улима Ц генерал-майор, останн≥й генеральний судд¤ ”крањни.
” 1886 роц≥ пор¤д ≥з храмом поховали кн¤з¤ ѕетра ќлександровича Ѕаграт≥она, що був плем≥нником в≥домого полководц¤ ѕетра ≤вановича Ѕаграт≥она. “од≥ ж у —улим≥вц≥ залишились жити сестри кн¤з¤ - останн≥ ≥з в≥домого грузинського роду Ѕаграт≥он≥в. н¤гин≥ так ≥ не одружились, хоча вважались красун¤ми ≥ мешкали в —улим≥вц≥ до приходу рад¤нськоњ влади. ¬ рад¤нськ≥ часи њх вислали зв≥дси (очевидно у табори).
—улими мали в сел≥ велику садибу, в≥д ¤коњ до останнього часу лишавс¤ один дерев'¤ний будинок. Ќавколо садиби було розбито великий парк, ¤кий зараз хоч ≥ вважаЇтьс¤ пам'¤ткою садово-паркового мистецтва, але перебуваЇ в далеко не найкращому стан≥. ƒо такого стану його довела рад¤нська влада та перш≥ роки незалежност≥.
¬ рад¤нськ≥ часи сулим≥вська церква була пограбована. ≤з склеп≥в винесли майже ус≥ останки —улим, а також старовинн≥ ≥кони ≥ портрети. ¬ церкв≥ розм≥щували ≥ таб≥р дл¤ в≥йськовополонених, ≥ стайню, ≥ склад. —в¤тиню вр¤тувало те, що у рад¤нськоњ влади було дво¤ке в≥дношенн¤ до роду —улим. ¬ першу чергу це були представники ненависного двор¤нства - пригноблювач≥ народних мас. јле ≤вана ‘едоровича —улиму вони вважали повстанцем проти гнобител≥в (ледь не революц≥онером) ≥ сподвижником Ѕогдана ’мельницького, тому мали до нього де¤ку повагу.
¬же у пер≥од незалежност≥ згадали про —улим≥вську церкву. Ѕуло проведено м≥н≥мальну реставрац≥ю. оштами прочан в≥дновили ≥коностас, ¤ким ран≥ше слугувала ширмочка. Ќа церковному подв≥р'њ збудували криницю.
—ьогодн≥ в —улим≥вц≥ м≥сцеве населенн¤ нал≥чуЇ менше ста душ, розваливс¤ м≥сцевий колгосп, молод≥ люди розТњхалис¤ в пошуках кращоњ дол≥. ѕоступово занеха¤вс¤ м≥сцевий парк, а панський маЇток, ¤кий красувавс¤ посеред парку, м≥сцев≥ жител≥ розт¤гли по дом≥вках на будматер≥али - тепер про нього нагадують лише руњни.